Купить Коркино COCAIN Эквадор

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Как я купила кокаин и читала комиксы на площади

Эх, братаны, сегодня я вам расскажу о невероятной истории, которая случилась со мной не так давно. Был обычный денек, провинциальная площадь, унылая жизнь. Но я решил разбавить свою серость немного экспериментированиями. Не хочу сказать, что это был самый разумный выбор, но стало ясно, что я попал в конопляный водоворот.

Началось все с того, что я услышал от пары своих приятелей про закладки. Чуваки увлекались циклодолением и предложили мне попробовать что-нибудь новенькое. Ну я, ты понимаешь, не мог пропустить такую возможность. Договорились встретиться на площади, где обычно куры делали свои закладки.

Когда я подошел к месту встречи, сразу понял, что здесь не шутят. Все вокруг было наркотическими атмосферой пропитано. Я начал шпигать по сторонам, чтобы понять, где же мои приятели. Вскоре я увидел их – пару дрищей с косичками, которые стояли около старого памятника и что-то нервно обсуждали.

Они подошли ко мне и, с широкой ухмылкой, протянули мне пакетик со свежим кокаином. Мне стало немного не по себе от мысли, что я собираюсь шпигать эту вещь, но мое любопытство оказалось сильнее разума. Я решил попробовать этот закошмаренный делирий.

Весьма ожидаемо, это шпиганье оказалось ничем особенным. Мне казалось, что я стал настоящим супергероем – неуязвимым и полным энергии. Я метался по площади, словно марцовка налетела на мою паутину мозга.

Тут я заметил, что неподалеку стоит маленькая группа молодых людей, которые собрались вокруг одного парня с комиксами. Мне стало интересно, что они там делают, и я решил присоединиться. Я подошел ближе и узнал, что этот парень – настоящий комикс-гуру, который приходит на площадь каждый день и читает свои любимые истории всем, кто захочет присоединиться.

Я не мог пройти мимо такого зрелища и решил погрузиться в этот мир фантазий вместе с ними. Но оказалось, что эта группа была закрытой для новичков. Они не позволяли просто так присоединяться к их чтениям. Но тут на помощь мне пришло мое супергеройское "я". Я подошел к ним и спросил, не хотят ли они что-нибудь заказать на доставку. Парни улыбнулись и согласились.

Таким образом, стал я курьером для комикс-гуру. Каждый день я приносил им гораздо больше, чем просто комиксы. Я привозил в их виртуальный мир огромное количество энергии и фантазии, подогретой кокаином. Взамен они давали мне возможность окунуться в их истории и позабыть обо всем на свете.

Так прошло несколько недель, и я уже совсем забыл о реальности. Для меня мир существовал только в комиксах. Я кидался на все новые истории, словно атом, который разрушает все на своем пути.

Но однажды, когда я ждал своих клиентов на площади, я почувствовал, что меня подозрительно приглядываются два полицейских. В моей голове зажегся сигнал тревоги, и я понял, что мое путешествие в мир комиксов подходит к концу. В сложнейшей ситуации, я решил выйти на прямой контакт.

Подойдя к одному из полицейских, я улыбнулся и предложил ему комикс. Парень с удивлением посмотрел на меня, но принял мой подарок. Я начал говорить о том, какие удивительные приключения ждут его в этом мире. Я рассказал о супергероях, которые спасают мир, и о том, какие важные уроки они нам преподносят.

Вскоре весь патруль был замешан в нашем разговоре, и они уже не обращали внимание на мои кокаиновые штучки. Они просто слушали, впитывая каждое слово, словно губка. Я чувствовал, что потихоньку отвлекаю их от их повседневных проблем и делаю их мир немного ярче. Это был мой последний шанс, чтобы показать им, что в этом мире есть место и для комиксов и для человечности.

Наконец, я бросил свой последний комикс на землю и пожелал им удачи. Я ушел, оставив их с этим небывалым смешением чувств. Я знал, что это было ложное ощущение спасителя, но в тот момент я почувствовал себя настоящим героем.

Так закончилась моя история о том, как я купила кокаин и читала комиксы на площади. Вот так, братаны, жизнь у нас странные штуки вкладывает в наши руки. И только от нас зависит, какой трактор мы на ней поедем.